вівторок, 20 квітня 2021 р.

Шарлотта Бронте довела, що література – це не тільки «чоловіча справа»

21 квітня виповнюється 205 років від дня народження Шарлотти Бронте – улюбленої письменниці багатьох читачів. ЇЇ роман «Джейн Ейр» є одним з найвідоміших творів і вважається класикою світової літератури. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують дізнатися про долю англійської письменниці, яка підкорила мільйони сердець.

Народилася Шарлотта Бронте 1816 року в сім’ї сільського священика. Коли дівчинці виповнилося 5 років, померла її мати, залишивши Шарлотту із чотирма сестрами та братом на виховання батька. У 1824 році батько віддав її разом із трьома сестрами до сирітського притулку, проте вже через рік змушений був їх звідти забрати. Причиною цього був спалах епідемії тифу, від якого померли дві старші сестри Шарлотти. Тоді їй довелося узяти на себе всі домашні обов’язки, оскільки вона залишилась найстаршою в домі. Відтоді дівчинка здобувала освіту вдома, а згодом влаштувалася гувернанткою і плекала мрії про те, що одного дня відкриє власний пансіон.

Шарлотта рано прилучилися до літератури і словесної творчості, що були пристрастю всієї родини. Так, зокрема і їхній батько видав дві невеличкі книжки духовних віршів. У 1826 році діти придумали своєрідну гру, якою жили багато років поспіль. Вони вигадали дві країни — Енгрію та Ангору: Шарлотта (тепер найстарша) із братом писали літопис африканської Енгрії, а Енн з Емілі створювали історію Ангори. Ця гра стимулювала їхню фантазію, і саме їй були зобов’язані Бронте навичками літературного письма. Невеличкі кишенькові книжечки, дрібно списані інформацією про міфи, політику, географію країн, були «школою молодого бійця» для талановитих дітей. «Я хочу, щоб наше обдарування не пропало дарма», — писала у своєму щоденнику Шарлотта.

І старша Бронте ризикнула. Двадцятиоднорічна авторка відправила свої вірші на суд відомому поетові Роберту Сауті. У відповідь вона отримала пораду… зайнятися жіночими справами.

Так би воно, можливо, і було, але майбутню письменницю врятувало нещасливе кохання до директора педагогічного коледжу, де навчалася Шарлотта. Воно спровокувало чергову спробу творчості. Дівчина щовечора писала листи коханому й не відправляла їх. Зрештою, ці сердечні переживання вилилися у перший великий твір письменниці — роман «Учитель». Сестри Шарлотти Емілі та Енн у цей час також пробували себе в літературі. І якось, випадково натрапивши на вірші Емілі, Шарлотта запропонувала сестрам видати спільну збірку поезій.

Сестри Бронте

Проте пам’ятаючи про попередню невдачу і прикру пораду «займатися жіночими справами», Шарлотта знайшла радикальний вихід. Сестри вдалися до літературної містифікації — «стали» чоловіками. І вдалося! Після виходу дебютної книжечки на сестер звалилася приголомшлива, гучна слава. Втім, офіційно вона належала не їм, а трьом братам Белл Карреру (Шарлотті), Еллісу (Емілі) та Ектону (Енн). Збірник віршів цих трьох авторів, виданий коштом самих поетів — видавцям сплатили 46 фунтів, — було надруковано у травні 1846 року. Критика була прихильна до творчості молодих митців, особливо відзначивши романтичні поезії Елліса (Емілі). Рік по тому на адресу видавництва надійшли три романи братів — «Учитель», «Грозовий перевал» та «Агнес Грей» відповідно Каррера, Елліса та Ектона. Два з них було видруковано того ж року — і двоє братів Белл моментально завоювали свого читача. А ось Шарлотті знову не пощастило — «Учителя» видавці відхилили. Наскільки ж сильним був характер цієї молодої жінки, що ця невдача не вплинула на бажання писати далі! Менше ніж через рік Каррер Белл завершив свій наступний твір. Називався новий роман «Джен Ейр».

Мабуть, зайве казати, що це — найуспішніший твір письменниці. Видавці взяли його до друку 1847 року. На той час у літературних колах ходили чутки, нібито всі романи братів Белл належать перу одного автора, письменника-чоловіка (з приводу того, що Белл є псевдонімом, ні в кого сумнівів уже не було). Невідома загалові авторка «Джен Ейр», щоб отримати заслужену славу, відважилася на черговий радикальний крок. Вона поїхала до Лондона, аби своєю присутністю засвідчити автентичність творів, спростувати вигадки й повідомити громадськості про свою справжність. Це був кінець братів Белл. На літературну арену вийшли, аби залишитися там назавжди, сестри Бронте.

Життя Шарлотти Бронте було дуже недовгим — всього тридцять дев’ять років. Коли після її смерті перша біограф письменниці Елізабет Гаскелл запитала у її чоловіка про архів покійної дружини, отримала у відповідь: «Жодних архівів: місіс Ніколлс була насамперед дочкою пастора і дружиною пастора, а не літературною знаменитістю!»

Немає коментарів:

Дописати коментар