П’єр Буало: майстер детективного жанру

28 квітня – день нарождення П’єра Буало, відомого французького письменника, одного із учасників літературного тандему Буало-Нарсежак – авторів найпопулярніших детективних романів і повістей. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують цікаву інформацію про спільну творчість цих письменників.

З дитячих років майбутній письменник П'єр Буало захоплювався детективною літературою. Здобувши комерційну освіту, Буало починає працювати на фабриці, але тяга до детективних творів з віком його не полишає. В 1924 році, прочитавши відомий роман Агати Крісті «Убивство Роджера Еккройда», він вирішує сам писати детективні повісті і новели.

Після роботи вечорами і ночами Буало працює над створенням своїх перших творів. В 1932 році в журналі «Читання для всіх» з’являються оповідання Буало, герой яких — сищик Андре Брюнель — потім перекочував у роман «Тремтячий П’єр». Цей роман в 1934 році нарешті публікують і він привертає увагу читачів, потім виходять ще два романи. В 1938 році уже за свій четвертий роман письменник отримує Гран-прі за найкращий детективний роман, тобто найвищу нагороду в цій області літератури.

На початку Другої світової війни письменник був призваний до армії і потрапив в полон, а потім в концентраційний табір. Через два роки тяжко хворого Буало звільнили за сприяння Червоного Хреста.

Відновивши здоров’я, Буало повертається до літературної діяльності, створюючи все нові детективні твори.

В 1947 році Буало купив книгу «Естетика детективного жанру» Нарсежака (псевдонім П’єра Робер Еро), в якій знайшов аналіз своєї творчості і він починає переписуватися з автором.

В 1948 році Насержак отримує ту ж премію, що і Буало десять років тому – за кращий французький пригодницький роман. На урочистостях і відбулося знайомство двох письменників, які відразу знайшли один в одному цікавих співрозмовників і однодумців. Вони об’єднали зусилля, щоб спільно створювати книги, які вони самі б мріяли прочитати.

Буало відповідав за сюжет, інтригу, бо був по натурі фантазер, видумував сюжетні ходи, карколомні пригоди, а Нарсежак займався виведенням характерів персонажів, відслідковував і відповідав за психологічну достовірність того, що відбувалось на сторінках книги.

Датою відліку плідної спільної творчої діяльності Буало-Нарсежака є 1951 рік — рік виходу роману «Примарне полювання», всього ними створено майже 50 детективних романів і повістей, крім того 5 романів серії про Арсена Люпена, 37 «звичайних» романів, 6 романів для юнацтва, дві збірки оповідань, а також збірка «Узурпація особистостей». Вони виступали і як теоретики детективного жанру, створивши літературно-критичне ессе «Поліцейський роман».

За творами Буало-Нарсежака створено чимало фільмів, в тім числі такими відомими режисерами як Анрі-Жорж Клузо («Дияволиці»), Альфредом Хічкоком («Запаморочення»).

В 1986 році Буало і Нарсежак випустять книгу під назвою «Тандем, або Тридцать п’ять років «тривожної напруженості» – про свій творчий шлях і про орієнтири, якими обоє керувались на протязі десятиліть співпраці.

Після того, як Буало помер (16 січня 1989 року), Нарсежак написав ще декілька книг, переживши свого співавтора на 9 років.