Верба — одвічний символ України

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи, для українців це — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби і калини нема України».

Тиждень перед Великоднем називається Вербною неділею, саме тоді освячують вербу. Як мешканці Єрусалиму вітали Христа з гілками пальм в руках, так і зараз віруючі вітають Його, тримаючи в руках верби — гілля того дерева, що росте в наших краях і одне з перших розпускає свої бруньки.

Віряни обов’язково рано-вранці йдуть до церкви, щоб посвятити вербу. Від малого до великого, всі тягнуть догори руки з вербами, коли священик кропить їх свяченою водою. 

Коли закінчується відправа, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Колись в Україні був звичай – повертаючись з церви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок, «щоб росла Богові на славу, а людям на вжиток», а решту, що залишалася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, промовляючи: «Верба хльос, бий до сльоз, рости на здоров’я» або «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!»

Зараз освячені гілки розміщують на видному місці. На наступний день постає питання, що саме робити з ними.

Перш за все їх не можна викидати. Є кілька варіантів, що можна зробити з благословенними вербами.

Вербові гілки повинні бути використані для постійної прикраси будинку. Наприклад, можна прикріпити на ікону, інший варіант — зробити вінок і повісити на вхідні двері будинку. Вони будуть оберігати будинок і всіх, хто в ньому живе.

Є й інший вихід: вербові гілки можна спалити або поховати в землі. Цей традиційний метод відповідає природному колообігу природи, а також має свою християнську символіку. Вогонь — це очищення від гріха. А закопування в землю (що призведе до розкладання) співвідносно з крихкістю нашого життя на землі.

Є ще одне рішення — вербу можна взяти в церкву. Гілки верби спалюють і отримують попіл. Попіл або змішують зі святою водою, або залишають сухим. Сухим попелом старої верби прийнято посипати голови парафіян на Попільну середу.

Ще для древніх слов’ян верба була священним деревом і тому її вшановують і використовують не тільки у Вербну неділю. Про це можете дізнатися з народознавчого калейдоскопу «Верба – одвічний символ України», який пропонують працівники бібліотеки-філіалу №7.