Барвисті витвори Великодня майстрині представили на етновечірці у форматі онлайн

Наша етновечірка «Барвисті витвори Великодня», наш перший досвід виходу в онлайн-ефір відбувся. З другої спроби, але все ж вдалося. Тема була цікава і актуальна, бо господині уже заклопотані приготуванням до Великодніх свят.

На зустрічі не тільки говорили про вишивки та писанки, але й розглядали їх, наскільки це було можливо, бо звісно розгледіти на екрані і, як кажуть вживу – це речі різні.

Дуже красиві й оригінальні декоративні писанки прикрашені фріволіте створює Катерина Андріївна Калініченко. Мереживом із фріволіте прикрашений і її пасхальний рушничок.

Зоя Володимирівна Дацько, крім вишитих рушничків, також створила писанки. Вишиті на полотні візерунки вона зшила у формі яйця, наповнила синтепоном і показала цілий кошик барвистих писанок. А ще до свят вона приготувала красивий вишитий бісером бант, який буде окрасою великоднього кошика.

Свої яскраві великодні рушнички також демонстували Марія Іванівна Носенко, Валентина Миколаївна Пластініна.

Рушнички наче намальовані, а не вишиті. Золоті руки у «дівчат», як я їх називаю, це майстрині гуртка «Українські вечорниці», який створений при бібліотеці.

Ну і, звісно, була розмова про традиції вишивання великодніх рушників.

Раніше рушниками на Великдень прикрашали не тільки кошики, з якими йшли до церкви, але й домівки. До речі, в колекції бібліотеки є рушник певно 19, а може й 18 століття, бо на ньому вишитий напис ще за старим правописом «Христось Воскресе». Цей рушник близько 3 м і був він прикрасою не для кошика, а для домівки, можливо висів на іконах.

Рушничок для кошика традиційно мав розмір 30 на 70 см. Вишивався він раніше тільки червоними і чорними нитками, допускались зображення писанок, паски і геометричні візерунки по краях. Вже пізніше великодні рушнички заграли веселкою кольорів, на них з’явилися і квіти, і вербові котики, і церкви, і янголята, і пташки, і курчатка, і навіть кролики. А от незмінним залишився напис – «Христос Воскрес» або скорочено дві букви «ХВ», бо це і є той знак, що вирізняє великодні рушники серед усіх інших.

Цікаво, що в деяких місцевостях України в церкву ходили не з кошиками і рушниками, а з хлібною хусткою. Вона використовувалась протягом року, щоб накривати хліб, тісто, а на Великдень в неї загортали дари, які несли до церкви. Також подекуди паски освячували у великих дерев’яних ночвах, які накривались також такими хустками і родина до церкви могла довести тільки возом.

Згадали і правила вишивання великоднього рушника, адже це ціле сакральне таїнство, між іншим, раніше кожна господиня його створювала сама.

А скільки ще хотілося сказати, показати, але час зустрічі дуже швидко добіг до кінця.

Тому майстрині після ефіру уже надіслали мені фото писанок, а я сфотографувала свій вишитий бісером великодній рушничок та рушничок, який мені вишила матуся.

А ще нагадуємо, що в нас в бібліотеці багато цікавих журналів по вишивці, великодніх цікавинок також вистачає.